Солдат в окопах Першої світової війни: мрії та сподівання...

Перша світова війна стала тим явищем світової історії, яка з неймовірною силою висвітлила проблему людського існування, насамперед людини в окопах. Ця проблема логічно пов’язана з особливостями цієї війни, які суттєво відрізняють її від усіх попередніх війн. Невипадково, що інтерес до солдатського життя в окопі, серед інтелектуальної частини суспільства, з’явився одразу після початку світового конфлікту. Так, зокрема, ще на початку війни відомий журналіст Микола Олігер говорив про те, що війна “усюди висуває вперед людину, яскраво освітлює її до останньої риси” . Автор брошури “Война прежде и теперь” П. Бурський писав: “На війні завжди, в усі часи, головне значення набуває моральний дух військ, який перебуває в безпосередній залежності до віку нації, що яскраво підкреслює історія воєнного мистецтва з найдавніших часів до сучасності” . Праць, присвячених соціально – психологічним аспектам війни, в українській історіографії майже немає. Серед російських дослідників можна виділити працю Е. С. Сенявської . Головною темою праці є — людина в екстремальних умовах війни, її думки, почуття, поведінка. Інша фундаментальна праця, що варта нашої уваги, це монографія О.С. Пор-шевої . У монографії розглядається менталітет та соціальна поведінка робітників, селян і солдат в Росії під час Великої війни, основні чинники та характер еволюції менталітету в цей період.

Серед багатьох чинників, які визначали особливості солдатського життя в окопі, було загострення почуттів. На це вказують свідчення безпосередніх часників війни. Зокрема, командир полку, який перебував на фронті, переказав братові свої відчуття у листі, в якому писав: “Нерви від безперервного перебування у боях протягом одинадцяти місяців виснажилися, стали тонкими, миттєво сприймають кожний поштовх, кожне тихе віяння ” .

“Війна виробила звичку спати при будь-якому шумі, навіть під час гуркотіння гармат, і водночас навчила миттєво прокидатися від самого тихого безпосереднього звертання до себе”, — пригадував учасник першої світової війни, полковник Г. Н. Чемоданов ].

Будь-яка війна супроводжується масовим насиллям. Виключенням не була і Перша світова війна, під час якої означені риси набули тотального характеру. До негативних рис поведінки, насамперед, слід віднести жорстокість, тортури, мародерство тощо. Безпосередньо під час бою ненависть до ворога, гнів, лють, набували неймовірних розмірів. Смерть товариша, особливо першого вбитого, залишала у душі бійців сильне враження. Відразу виникало почуття злоби й бажання помститися за вбитих. Саме цим пояснюються несвоєчасні штикові удари, недостатньо підготовлені вогнем і розпочаті з неймовірно великих відстаней від ворога. Невидимий ворог, а також порожнеча поля бою призводила до сумного враження. Якщо ворог поруч, то люди атакували, навіть не дочекавшись команди, вони перетворюються у звірів, і не бачать перед собою нічого, крім безформної маси” [. Один російський офіцер свідчив, що у вирвиішальний період операції людина іноді втрачала здатність розуміти власні дії і переходила у стан, подподіібний до божевілля . Природно, що жорстокість та агресивність знайшли свій деструктивний вихід у війні 1914-1918 рр. Величезний парадокс, за словами дослідника В. Кайтукова, полягає у тому, що

сутність людини єдина і незмінна у всі часи “при усіх соціальних реаліях, при усіх системах правління” .

Отже, ми можемо дійти висновку про винятково важливу роль морально-психологічного чинника в поведінці людини на фронті. Перша світова війна, як тотальне протиборство, призвела до того, що люди звикли до жорстокості, що стала повсякденним явищем. Саме під впливом особливостей Першої світ ової війни, людина на фронті була вимушена балансувати між масовим і одиничним; між довготривалою нудьгою в окопах і діяльністю під час бою. Серед визначальних елементів мотивацій солдата в окопі була діяльність, яка, з одного боку, відволікала солдат від нудьги та допомагала переборювати відчуття страху, а з другого, провокувала певні патріотичні настрої і створювала своєрідну привабливість війни. Бездіяльність, довготривале сидіння в окопах, навпаки, породжували песимістичні настрої, розчарування війною, агресивність.

#фото